64-та окрема мотострілецька бригада Російської Федерації увійшла в історію українсько-російської війни як один із найкривавіших підрозділів окупантів. Саме її військовослужбовці залишили по собі жахливі сліди в Бучі — масові вбивства, катування та зґвалтування мирних жителів. ЗСУ не просто зупинили цей підрозділ, а фактично знищили його боєздатність у перші місяці повномасштабного вторгнення, змусивши кремлівське командування шукати способи приховати сліди злочинів.
Сформована на Далекому Сході, далеко від європейських кордонів, бригада символізувала російську стратегію «швидкої перемоги» — грубу силу, підкріплену відсутністю моралі. Та український опір перетворив її на приклад нищівної поразки. Від Бучі до Ізюма, а згодом і на південних напрямках, 64-та бригада втрачала людей, техніку та репутацію, демонструючи, як погано підготовлені частини з глибокого тилу розпадаються під тиском професійних українських сил.
Сьогодні, станом на 2026 рік, бригада, хоч і відновила частину сил, залишається символом російських воєнних злочинів і неефективності окупаційної машини. Її історія — це не лише хроніка боїв, а й урок про те, як ЗСУ перетворюють ворога на легенду поразки.
Історія формування: від радянського полку до «гвардійської» бригади
Корені 64-ї окремої мотострілецької бригади сягають ще 1967 року, коли 882-й мотострілецький полк 60-ї танкової дивізії Радянської армії перевели на Далекий Схід. Після розпаду СРСР полк увійшов до складу Збройних сил Росії. Офіційно бригаду сформували 1 січня 2009 року в рамках військової реформи, на базі того самого полку. Дислокація — селище Князе-Волконське Хабаровського краю, за тисячі кілометрів від України.
Підрозділ входив до 35-ї загальновійськової армії Східного військового округу. До 2012 року його передислокували з Красної Річки в нове місце базування. Бригада вважалася звичайною мотострілецькою частиною, без особливих бойових заслуг до 2022 року. Саме тому її кинули в першу хвилю вторгнення — як «гарматне м’ясо» для швидкого захоплення Києва.
Після злочинів у Бучі Путін особисто нагородив бригаду званням «гвардійської» у квітні 2022-го. Це було не визнанням героїзму, а спробою приховати провину. Реальність виявилася іншою: замість слави бригада отримала нищівні втрати від українських захисників.
Структура та озброєння: типовий російський «сталевий кулак»
За штатом 64-та бригада включала управління, три мотострілецькі батальйони, танковий батальйон, два гаубичні самоходно-артилерійські дивізіони, реактивний артилерійський дивізіон, зенітний дивізіон, розвідувальну роту, роту снайперів, інженерно-саперну роту, роту матеріального забезпечення та інші підрозділи. Загальна чисельність на момент вторгнення — близько 1500–2000 контрактників.
На озброєнні стояли БМП-2, БТР-80/82, танки Т-72Б3, самохідні гаубиці 2С19 «Мста-С», РСЗВ «Град» та «Ураган». Техніка була радянського зразка, часто зношена. Бійці — переважно з Далекого Сходу, з низьким рівнем мотивації та підготовки. Командування покладалося на грубу силу, а не на маневр чи координацію.
Така структура мала працювати в умовах «блискавичної війни». В реальності вона стала вразливою для українських дронів, артилерії та високоточних ударів ЗСУ. Бригада не мала сучасних засобів електронної боротьби чи надійного тилу, що швидко призвело до хаосу.
| Напрямок бойових дій | Період | Ключові події та втрати |
|---|---|---|
| Київщина (Буча, Андріївка) | Березень 2022 | Масові воєнні злочини, окупація, перші втрати від ЗСУ |
| Харківщина (Ізюм) | Квітень–вересень 2022 | Втрати понад 90% особового складу від 93-ї бригади «Холодний Яр» |
| Південно-Донецький та Запорізький напрямки | 2023–2026 | Штурми біля Поліг, Першотравневого, Бойкового; часткове відновлення |
Дані таблиці зібрано за відкритими джерелами Генерального штабу ЗСУ та розвідки.
Воєнні злочини в Бучі: кривавий слід 64-ї бригади
У березні 2022 року підрозділи бригади окупували Бучу та сусідні села Київщини. Військовослужбовці чинили масові вбивства цивільних — розстріли на вулицях, катування в підвалах, зґвалтування. ГУР МО України оприлюднило списки конкретних виконавців — прізвища, звання, посади. Це були не «випадкові ексцеси», а системна жорстокість.
Після відступу 4 квітня ЗСУ та волонтери виявили сотні тіл. Світові ЗМІ поширили жахливі кадри. Саме 64-та бригада стала одним із головних символів російських воєнних злочинів. Міжнародні організації почали розслідування, а українська прокуратура зібрала докази для Гаазького трибуналу.
Ці події не просто шокували світ — вони згуртували українців. Кожен воїн ЗСУ, який ішов у бій після Бучі, знав: це не просто війна за територію, а боротьба за людяність проти варварства.
Контрнаступ ЗСУ та нищівна поразка на Харківщині
Після Київщини бригаду перекинули під Ізюм. Тут її чекала зустріч із 93-ю механізованою бригадою «Холодний Яр». Українські захисники завдали ударів, від яких 64-та не оговталася. За даними Генерального штабу ЗСУ, до вересня 2022 року бригада втратила понад 90% особового складу — загиблими, пораненими, дезертирами та тими, хто відмовився воювати.
Російське командування планувало розформувати підрозділ, щоб замести сліди. Інститут вивчення війни (ISW) зазначив: Кремль свідомо «ліквідував» бригаду, аби приховати причетність до Бучі. Однак повного розформування не сталося. Замість цього почалося швидке поповнення за рахунок мобілізованих і контрактників.
Українські артилеристи, дронщики та піхотинці перетворили «гвардійську» частину на рештки. Це був один із перших яскравих прикладів, як ЗСУ переграють чисельно сильнішого ворога завдяки мотивації, тактиці та точності.
Відновлення та бойовий шлях 2023–2026 років
Незважаючи на втрати, бригада не зникла. У 2023–2024 роках її підрозділи діяли на Положському напрямку. До 2025–2026 років вона брала участь у штурмах на Запорізькому напрямку — зокрема, у звільненні (з російського боку) Першотравневого та Бойкового. Станом на 2026 рік бригада входить до угруповання «Восток» і продовжує вести бої в Запорізькій та Дніпропетровській областях.
Поповнення відбулося за рахунок нових контрактників і мобілізованих. Техніку частково відновили, але рівень підготовки залишався низьким. Бригада більше не була «елітною», а стала типовим витратним матеріалом російської «м’ясної» стратегії.
Українські сили продовжують фіксувати її активність, завдаючи точних ударів. Кожен новий епізод — нагадування, що навіть відновлений ворог залишається вразливим.
Чому 64-та бригада стала символом російської поразки
Бригада з Далекого Сходу мала стати частиною «переможного маршу». Замість цього вона продемонструвала всі вади російської армії: погану дисципліну, відсутність моралі, слабку координацію. ЗСУ використали це на повну — від точних артилерійських ударів до інформаційної війни.
Сьогодні 64-та бригада — це не просто номер у списку. Це історія про те, як український дух ламає навіть найдальші «гвардійські» частини. Воїни ЗСУ, які билися з нею, розповідають: ворог ішов колоннами, без розвідки, сподіваючись на кількість. Українці відповідали маневром, дронами та холодним розрахунком.
Кожна нова сторінка її історії додає деталей до загальної картини: Росія може кидати тисячі людей, але не може подолати мотивацію тих, хто захищає свій дім. 64-та бригада залишилася в пам’яті як приклад того, як ЗСУ перетворюють агресора на переможеного.
About the Author
