Постать Івана Мазепи нагадує барокову ікону — складну, багатошарову, з блиском золота і темними тінями драми. Один з найосвіченіших володарів свого часу, він говорив кількома мовами, цитував Овідія напам’ять, писав поезію і водночас тримав булаву майже двадцять два роки поспіль — рекорд серед українських гетьманів.
Образ цього гетьмана надихав Байрона і Гюго, Ліста і Чайковського, Пушкіна і Словацького. Європейські салони ХІХ століття буквально марили його ім’ям, а художники малювали полотна з диким степовим конем. Та реальний Мазепа був складнішим за будь-яку легенду.
Розповідаємо про найцікавіші, маловідомі та неочікувані факти з життя людини, яка кинула виклик Москві ще за триста років до сьогоднішньої війни.
Шляхетське походження та європейська освіта
Народився майбутній гетьман 20 березня 1639 року на хуторі Мазепинці поблизу Білої Церкви — у родині православної української шляхти герба «Курч». Батько, Степан-Адам Мазепа, був білоцерківським отаманом, мати Марина Макієвська — освіченою жінкою, яка згодом стала ігуменею Києво-Печерського Вознесенського монастиря.
Хлопчик зростав серед козацьких пісень і латинських граматик одночасно. Початкову освіту здобув у Києво-Могилянському колегіумі, потім продовжив навчання в єзуїтському колегіумі у Варшаві. Та найдивовижніше попереду: батько влаштував сина пажем при дворі польського короля Яна II Казимира, і саме звідти Мазепа вирушив у освітню подорож Європою — до Італії, Німеччини, Голландії та Франції. Військову справу вивчав у голландських інженерів, філософію — у Парижі.
Знав вісім мов: українську, латину, польську, російську, італійську, німецьку, французьку та татарську. Деякі дослідники додають ще й голландську. Освіченістю він не поступався європейським монархам, а перевершував більшість сучасних йому правителів Східної Європи.
Скандал з пані Фальбовською: легенда про дикого коня
Це сюжет, який зробив Мазепу зіркою європейського романтизму. Польський мемуарист Ян Хризостом Пасек залишив пікантний переказ: молодий придворний закрутив роман з дружиною знатного волинського шляхтича Станіслава Фальбовського. Чоловік, дізнавшись про зраду, наказав слугам роздягнути коханця догола, прив’язати до коня й відпустити тварину в степ.
Вольтер у своїй «Історії Карла XII» додав до цієї історії крила фантазії: дикий кінь несе напівмертвого юнака через ліси й поля прямо до берегів Дніпра. Саме цей образ — оголений вершник, прив’язаний до шаленого коня — підкорив уяву Європи. Джордж Байрон 1819 року написав поему «Мазепа», де гетьман постає колоритним романтичним героєм з незламним бунтарським духом.
За мотивами поеми Байрона свої твори створили Віктор Гюго, Олександр Пушкін, Юліуш Словацький. Композитори Ференц Ліст і Петро Чайковський написали музичні полотна. Художники Ежен Делакруа, Теодор Жеріко, Орас Верне зображали той самий епізод з диким конем. Українець, про якого писали більше, ніж про будь-якого іншого слов’янина свого часу.
Рекорд гетьманства та фантастичне багатство
Булаву Іван Мазепа отримав 25 липня 1687 року на річці Коломак і утримував її майже 22 роки — приблизно 8081 день. Це абсолютний рекорд серед українських гетьманів. Період його правління історики називають «мазепинською добою» — часом економічного піднесення, культурного розквіту і відносної стабільності Гетьманщини.
Багатство гетьмана вражало навіть європейських сучасників. Йому належали тисячі сіл, маєтків і десятки тисяч селянських дворів по обидва боки Дніпра. За даними істориків, Мазепа був одним з найбагатших людей тогочасної Європи. Цікава деталь: він навіть позичав гроші європейським правителям, зокрема надавав кредити шведському королю Карлу XII та польській короні.
| Параметр | Показник | Контекст |
| Роки гетьманства | 1687–1709 | Майже 22 роки — рекорд |
| Кількість збудованих і відреставрованих храмів | близько 50 | Унікальний меценатський масштаб |
| Володіння (села і двори) | понад 20 000 дворів | Один з найбагатших магнатів Європи |
| Знання мов | 8 мов | Включно з латиною й татарською |
Дані наведено за матеріалами Великої української енциклопедії. Цифри демонструють масштаб впливу гетьмана не лише на українські, а й на загальноєвропейські процеси кінця XVII — початку XVIII століть.
Меценат, який змінив обличчя України
За підрахунками істориків, на особисті кошти Івана Мазепи було зведено, відновлено або оздоблено близько 50 церков і храмів — це більше, ніж зробив будь-який інший меценат в українській історії.
Саме завдяки гетьману сформувався унікальний архітектурний стиль, який мистецтвознавці назвали «українським» або «мазепинським бароко». Це не просто запозичення європейської моди — це самобутній синтез візантійських традицій, козацької естетики та європейського бароко. Спробуйте уявити Київ без Софійського собору в його теперішньому бароковому вигляді, без Михайлівського Золотоверхого, без Лаврської дзвіниці — це все мазепинська спадщина.
Гетьман також піклувався про освіту. Завдяки його зусиллям у 1701 році Києво-Могилянський колегіум отримав статус академії. На території академії звели кам’яний Богоявленський храм (1695) і навчальний корпус (1703). Мазепа подарував закладу багату бібліотеку та унікальну колекцію рукописів. За його ж кошти у 1700 році в Чернігові за зразком Києво-Могилянської було реорганізовано школу єпископа Лазаря Барановича — так з’явився Чернігівський колегіум.
Список найвідоміших споруд мазепинської доби:
- Троїцька надбрамна та Всіхсвятська церкви Києво-Печерської лаври
- Свято-Михайлівський Золотоверхий собор (бароковий екстер’єр)
- Софійський собор у Києві (барокова перебудова)
- Військовий Миколаївський собор у Києві
- Чернігівський колегіум і Троїцько-Іллінський монастир
- Хрестовоздвиженський собор у Полтаві
- Богоявленський храм Києво-Могилянської академії
- Покровська церква на Запорізькій Січі
Кожна з цих споруд — це не просто будівля, а маніфест української державницької амбіції. Високі золоті бані, пишні фронтони, складна ліпнина — все це говорило мовою європейської культури і одночасно стверджувало самобутність української традиції. Багато з цих храмів стоять і сьогодні, переживши царські репресії, радянські руйнування та московські ракети.
Союз з Карлом XII і Полтавська катастрофа
Восени 1708 року в українській і європейській історії стався поворот, який обговорюють досі. Іван Мазепа, прагнучи позбутися виснажливої залежності від Москви, таємно перейшов на бік шведського короля Карла XII. За ним пішло близько 3 тисяч козаків та провідних членів старшини.
29–30 жовтня 1708 року в Гірках Мазепа і Карл XII підписали військово-політичний договір. На жаль, оригінал документа не зберігся, але історики реконструюють його зміст за листуванням сторін: Швеція гарантувала Україні захист від Москви та визнавала її суверенітет. Це був не випадковий крок: ще раніше, у 1657 році, гетьман Іван Виговський укладав аналогічний союз з батьком Карла XII, шведським королем Карлом X Густавом.
Війна склалася трагічно. У відповідь на перехід Мазепи цар Петро I наказав Олександру Меншикову знищити гетьманську столицю Батурин — у листопаді 1708 року місто було спалене, а його мешканці — від немовлят до стариків — вирізані. За різними оцінками істориків, загинуло від 11 до 15 тисяч людей. Це був терор для залякування решти козаків.
Полтавська битва 27 червня (8 липня за новим стилем) 1709 року стала катастрофою. Карл XII був поранений у ногу ще до битви й керував армією з нош. Армія Петра I налічувала близько 55 тисяч осіб і чисельно переважала шведсько-українські сили. Шведи втратили близько 10 тисяч убитими й пораненими. Карл XII і Мазепа з рештками війська переправилися через Дніпро й дісталися Бендер в Османській імперії.
Анафема та московський міф про «зрадника»
Реакція Москви була істеричною. 12 листопада 1708 року Російська православна церква оголосила Мазепі анафему — публічне церковне прокляття. Цей ритуал щорічно повторювали в храмах Російської імперії аж до 1869 року. Парадокс у тому, що Мазепа був одним із найщедріших жертводавців тієї ж самої церкви: він фінансував будівництво храмів, перевидання Євангелія срібним і золотим окладом, дарував коштовності монастирям.
Анафема Мазепі тривала понад 160 років і стала однією з найдовших в історії Російської православної церкви — церква проклинала людину, чиї кошти десятиліттями забезпечували розквіт православ’я.
Сучасні українські науковці й церква наголошують: анафема була суто політичним актом без канонічних підстав. Українська православна церква проводила окремі служби, спрямовані на узневажнення цього прокляття. Сама постать гетьмана сьогодні реабілітована — його зображення є на банкноті номіналом 10 гривень, а пам’ятники йому стоять у Полтаві, Чернігові, Києві.
Останні місяці й таємниця могили
Помер Іван Мазепа 21 вересня 1709 року у молдавському селі Варниця поблизу Бендер. Йому було 70 років. За одними джерелами — від виснаження й розчарування, за іншими — від хвороби, яку погіршили драматичні події останнього року.
Поховали гетьмана у Святогеоргіївському монастирі румунського міста Галац. У 1722 році, після пограбування монастиря турками, рештки перепоховали. До сьогодні точне місцезнаходження могили гетьмана залишається предметом наукових дискусій — і це чи не єдина людина такого масштабу в європейській історії, чия могила невідома. Декілька українських експедицій намагалися віднайти поховання, але вичерпних результатів немає.
Маловідомі факти, які дивують
- Мазепа писав поезію — найвідоміший його вірш «Дума» (також відома як «Всі покою щиро прагнуть») вважається літературним маніфестом про єдність українських земель.
- Він був кавалером ордена Андрія Первозванного — другим в історії після канцлера Головіна. Цей орден йому вручили за військові заслуги, а пізніше Петро I оголосив його «зрадником».
- Гетьман отримав від імператора Священної Римської імперії Йосифа I титул князя у 1707 році — за заслуги перед християнським світом.
- Особистий годинник Мазепи, інкрустований діамантами, був подарунком від австрійського імператора. Його коштовності й бібліотеку розграбували після Полтавської битви.
- Найвідомішим пізнім романом гетьмана був зв’язок з Мотрею Кочубеївною, донькою генерального судді Василя Кочубея, з якою у нього був гучний скандал на схилі літ.
- Мазепа був одружений з удовою Ганною Фридрикевич, але дітей, які пережили його, не залишив. Племінник Андрій Войнаровський успадкував частину статків і брав активну участь у політиці гетьмана в еміграції.
Кожен з цих фактів — окремий епізод, який міг би стати темою повноцінного історичного роману. Поєднання інтелектуала, дипломата, воїна, мецената, поета й романтичного героя в одній особі робить Мазепу унікальною постаттю не лише української, а й світової історії.
Чому Мазепа важливий для України сьогодні
Спадщина Івана Мазепи — це не тільки храми й книжки. Це передусім ідея: Україна має право на власну державність, на власну культурну ідентичність, на власний вибір союзників. Цар Петро I розумів це краще за багатьох пізніших коментаторів — саме тому реакція Москви була настільки лютою, а проклинання тривало понад півтора століття.
У 2026 році, коли українці продовжують відстоювати свою незалежність у новій війні з тією ж самою імперією, постать Мазепи набуває особливо гострого звучання. Гетьман першим у європейській історії спробував вивести Україну з-під московського панування в коаліцію з найсильнішою на той момент армією Європи. Поразка під Полтавою затримала українську державність на три століття, але не знищила ідею.
Сьогодні портрет гетьмана дивиться на нас з десятигривневої банкноти, його ім’я носить Військово-морська академія в Одесі, вулиці в десятках міст, школи, університетські кафедри. Український орден Хреста Івана Мазепи був заснований у 2009 році й вручається за вагомий внесок у розбудову української державності. Це визнання — пізнє, але справедливе.
About the Author
