Червоно-чорне знамено — один із найвпізнаваніших і водночас найбільш дискусійних символів української історії XX століття. Прапор УПА міцно вкарбувався в національну пам’ять як знак непокори, жертовності та визвольної боротьби, хоча його справжній юридичний статус і походження часто потопають у міфах та маніпуляціях.
Цей стяг пройшов шлях від внутрішнього організаційного знака революційного крила ОУН до загальнонаціонального символу опору, який сьогодні майорить поряд із синьо-жовтим прапором на патріотичних заходах по всій країні. У публікації розкриємо реальну історію його затвердження, значення кольорів, ключові міфи та сучасну роль.
Розмова про червоно-чорний прапор — це завжди розмова про два світи: про сухі архівні документи 1941 року й про живу пам’ять родин, у яких діди ходили в ліс із цим знаменом проти двох тоталітарних машин одразу.
Звідки взявся червоно-чорний прапор: квітень 1941 року в Кракові
Офіційне народження стяга прив’язане до конкретної дати й місця. На ІІ Великому Зборі ОУН(р), який відбувся у квітні 1941 року в Кракові, революційне крило організації під проводом Степана Бандери ухвалило відмовитися від синього прапора з золотим тризубом-мечем графіка Роберта Лісовського й запровадити власне «організаційне знамено чорної і червоної краски». Уклад полотнища та його точні пропорції мали бути визначені окремою комісією, але через початок німецько-радянської війни у червні того ж року ця комісія так і не зібралася.
Саме тому до сьогодні існує дві поширені композиції: горизонтальна — з червоною смугою згори та чорною знизу — і дзеркальна, де чорний колір розташований над червоним. Перший варіант став домінантним у народній традиції, його ж використовують націоналістичні організації від УНА-УНСО до Конгресу українських націоналістів.
Ще одна тонкість, про яку мало хто говорить: на момент Краківського збору сама Українська повстанська армія ще не існувала. УПА як збройна структура постала пізніше — її умовною датою заснування вважають 14 жовтня 1942 року. Тобто прапор формально був затверджений як знак ОУН(б), а вже потім, природним шляхом, перейшов до повстанських лав через ідейний і організаційний зв’язок цих двох структур.
Що насправді означають кольори прапора УПА
Кольорова символіка прапора УПА коріннями сягає значно глибше, ніж 1941 рік. Класичне тлумачення, яке передавалося з вуст в уста у повстанському середовищі, звучить лаконічно: «Червоне — то кров, чорне — то земля». Кров, пролита за волю України, лягає на чорну, ріллю-годувальницю, за яку точиться боротьба.
Делегати Краківського збору не вигадували ці кольори з нуля. Вони добре знали козацькі бойові корогви, у яких червоний домінував століттями, а також гайдамацькі стяги XVIII століття. Петро Мірчук у своїх «Нарисах історії ОУН» подавав символіку максимально стисло, апелюючи саме до цієї традиції. Червоний — це ще й колір вогню, пристрасті, революційного пориву, а чорний — туги, жалоби за полеглими побратимами, але водночас і твердості ґрунту, який тримає коріння нації.
У народній уяві символіка часом розширюється до поетичних формул: червоне — це світанок свободи, чорне — ніч окупації, з якої цей світанок проростає. Така подвійність робить прапор УПА надзвичайно місткою емблемою: він говорить про жертву й перемогу одночасно.
Чи був червоно-чорний прапор офіційним стягом УПА
Документальна правда виглядає так: Українська повстанська армія ніколи не мала офіційно затвердженого власного прапора. Червоно-чорне знамено було організаційним символом ОУН(б), яке широко використовувалося повстанцями, але не мало статусу армійського стяга.
Історики, зокрема Володимир В’ятрович та дослідники Центру досліджень визвольного руху, наголошують: у документах, спогадах і піснях повстанського підпілля значно частіше згадується саме синьо-жовтий національний прапор. Червоно-чорний стяг у джерелах УПА фігурує переважно поряд із синьо-жовтим, а не самостійно, — як додатковий, революційний, організаційний знак.
Курсант Підстаршинської школи імені полковника «Коника» Дмитро Грицько-«Цяпка» у спогадах про відзначення Свята героїв 24 травня 1946 року на Лемківщині описував, як обидва прапори майоріли поруч біля підвищення з командирами. Провідник воєнної округи УПА «Богун» Сильвестр Затовканюк перед смертю у 1944 році закликав побратимів: «Гордо несіть червоно-чорний прапор Організації, освячений кров’ю революціонерів». За даними видання Історична правда, саме така мова — «прапор Організації», а не «прапор УПА» — переважала в офіційному вжитку повстанського руху.
Хронологія використання прапора: від підпілля до сучасності
| Період | Контекст використання | Статус прапора |
|---|---|---|
| Квітень 1941 | ІІ Великий Збір ОУН(р) у Кракові | Затверджено як організаційне знамено |
| 1942–1950-ті | Бойові дії УПА проти нацистів і радянської влади | Фактичний символ збройного підпілля |
| 1950-ті–1980-ті | Українська діаспора в Канаді, США, Європі | Знак протесту проти радянської окупації |
| Серпень 1991 | Дні путчу в Москві, проголошення Незалежності | Майорить поряд із синьо-жовтим |
| 2013–2014 | Революція Гідності, Майдан | Символ опору й революційного духу |
| 2022–2026 | Повномасштабна війна з РФ | Прапор військових підрозділів, добровольців, волонтерів |
Дані сформовано на основі матеріалів Радіо Свобода та української Вікіпедії. Хронологія показує, як знамено поступово переходило з підпільного простору в публічний, не змінюючи при цьому своєї суті — символу боротьби за державність.
Навколо червоно-чорного стяга сформувалося ціле гроно стереотипів, які активно експлуатує ворожа пропаганда. Розберемо найпоширеніші.
Перший міф — «це фашистський прапор». Жодного зв’язку з нацистською чи фашистською символікою червоно-чорне знамено не має. Воно ніколи не мало свастики, фасцій, чорного орла чи інших атрибутів тоталітарних режимів Європи XX століття. Більше того, ОУН і УПА вели збройну боротьбу проти нацистської окупації, втративши тисячі бійців у сутичках із гестапо й вермахтом.
Другий міф — «прапор УПА придумали у 1940-х». Поєднання червоного й чорного кольорів у бойових прапорах українців простежується ще з козацьких часів. Аналогічна гама траплялася у молодіжних рухах початку XX століття, у пластунських загонах, у дружинах Українських січових стрільців.
Третій міф — «це прапор тільки Галичини». Сьогодні червоно-чорний стяг можна побачити в Харкові, Дніпрі, Одесі, Запоріжжі, Маріуполі — фактично всюди, де українці захищають свою землю. Він давно вийшов за регіональні рамки й став загальнонаціональним символом опору.
Юридичний статус і сучасне використання
Червоно-чорний прапор не є державним символом України. Державний прапор згідно зі статтею 20 Конституції — синьо-жовтий, його опис закріплено ДСТУ 4512:2006 та постановою Верховної Ради від 28 січня 1992 року № 2067-XII. Проте революційне знамено має особливий неофіційний статус.
30 березня 2018 року у Верховній Раді України був зареєстрований законопроєкт «Про Прапор Національної гідності», який передбачав вивішування червоно-чорного прапора на адміністративних будівлях, у школах, інститутах і на підприємствах дев’ять разів на рік — у пам’ятні дати, пов’язані з боротьбою за Незалежність. Документ викликав дискусії й не був ухвалений у початковій редакції, але багато областей і громад де-факто застосовують цю практику самостійно.
Червона та чорна смуги офіційно присутні на прапорі Івано-Франківської області, а кольорова гама революційного знамена чітко відстежується у прапорі УНСО та символіці низки сучасних військових підрозділів. Це робить його напівофіційним символом частини українських регіонів.
На вшанування воїнів УПА 14 жовтня, у День захисників і захисниць України, червоно-чорний стяг піднімають разом із державним по всій країні. У Польщі ж тривають дискусії: президент Кароль Навроцький у 2025 році висловлювався за обмеження використання символіки ОУН-УПА на польській території, що породило нову хвилю політичних суперечок між Києвом і Варшавою.
Прапор УПА у бойових підрозділах ЗСУ та добровольчих формуваннях
Із початком повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році червоно-чорний прапор отримав друге дихання як бойовий стяг. Його використовують підрозділи Сил спеціальних операцій, бійці територіальної оборони, добровольчі формування на лінії фронту. На бронетехніці, шевронах, прапорах окремих рот і батальйонів червоне з чорним сусідить із синьо-жовтим — точно так само, як це було в УПА вісімдесят років тому.
Особливо помітна ця символіка серед штурмових бригад та частин, які успадковують традиції повстанського руху. Шеврони з тризубом на червоно-чорному тлі стали впізнаваним маркером українського воїна сучасної війни. Це не просто данина історії — це жива тяглість військової традиції, перенесена з лісів Волині й Карпат у степи Донеччини й Запоріжжя.
Волонтерські організації, які працюють на оборону, теж охоче використовують це знамено: воно асоціюється з безкомпромісним опором, готовністю йти до кінця, незалежно від обставин. Покоління, яке виросло після 1991 року, прийняло цей символ значно ширше, ніж було колись на Галичині.
Як правильно поводитися з червоно-чорним прапором
Хоча юридично прапор УПА не регулюється державним законодавством, у патріотичному середовищі існують неписані правила поводження з ним. Дотримання цих традицій — ознака поваги до жертви тих, хто загинув під цим стягом.
- Не вивішувати прапор у замацаному, порваному чи брудному стані — це знецінює символ
- Розміщувати його справа від синьо-жовтого державного прапора (з боку глядача — зліва), як менш почесний за рангом
- Не використовувати в комерційних або розважальних контекстах, які можуть ображати пам’ять загиблих
- Зберігати акуратно складеним, бажано в окремому чохлі
- При публічних заходах піднімати одночасно з державним прапором, а не замість нього
Ці правила склалися практично, у середовищі ветеранських організацій, націоналістичних рухів і військових частин. Вони не мають законодавчої сили, але є частиною культури шанування історичної пам’яті, яка передається від старших до молодших.
Чому прапор УПА залишається актуальним у 2026 році
Війна, яка триває з 2014 року й переросла у повномасштабне вторгнення 2022-го, зробила червоно-чорне знамено не реліквією, а робочим інструментом сучасного опору. Українці у 2026 році бачать у ньому не далеких бійців з минулого, а самих себе: тих, хто захищає рідну землю від північного агресора, як це робили повстанці у 1940-х.
Соціологічні опитування фіксують, що ставлення до символіки ОУН і УПА в Україні за останнє десятиліття змінилося радикально. Якщо у 2010 році позитивно її сприймали переважно жителі західних областей, то у 2025-2026 роках цей показник зростає у центральних, південних і навіть східних регіонах, які раніше були під впливом радянських наративів. Війна виявилася найпотужнішим педагогом історії.
Червоно-чорний прапор — це не просто полотнище. Це згусток національної пам’яті, лаконічна формула української драми XX і XXI століть: земля, кров, нескорений дух. Він говорить простою мовою кольорів те, що часом важко висловити словами. І саме тому він залишиться з нами доти, доки існуватиме Україна, яка пам’ятає, цінує своїх героїв і не здається перед жодним загарбником.
About the Author
