Вадим Стецюк був талановитим українським істориком, який присвятив життя вивченню багатої спадщини Правобережної України, особливо рідного Поділля. Доцент Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка та провідний науковий співробітник місцевого державного історичного музею-заповідника, він створив понад 120 наукових праць, що розкривають маловідомі сторінки Української революції 1917–1920 років і роль земств у суспільних змінах.
Його шлях поєднував глибоку науку, натхненну педагогіку та музейну роботу, але повномасштабне російське вторгнення змусило взяти зброю. Загинувши на фронті в листопаді 2022 року у віці 40 років, Вадим Стецюк залишив не лише вагомий науковий доробок, а й приклад справжнього патріотизму, що продовжує надихати студентів, колег і всіх, хто цінує українську історію.
Сьогодні його ім’я символізує нерозривний зв’язок між минулим Поділля та сучасною боротьбою за свободу, адже дослідження Вадима Стецюка допомагають краще зрозуміти, як локальна історія формує національну ідентичність у часи випробувань.
Ранні роки та перші кроки в історію
Вадим Борисович Стецюк народився 1 червня 1982 року в Кам’янці-Подільському – місті з багатовіковою історією, де фортеця на Дністрі ніби охороняє спогади про князів, королів і революціонерів. З дитинства він відчував особливий зв’язок із цим краєм, де кожен камінь дихає минулим. Навчання в загальноосвітній школі № 2 він завершив екстерном у 1998 році, а вже з 1998 по 2003 рік опановував історичний факультет Кам’янець-Подільського державного університету, що став для нього справжньою альма-матер.
Після випуску юнак не став відкладати науку в довгий ящик і одразу вступив до аспірантури рідного вишу. Саме тоді почалося його глибоке занурення в історію Правобережної України. Кам’янець-Подільський, з його польськими, єврейськими, вірменськими та українськими шарами культури, надихав Вадима на дослідження, що виходили далеко за рамки сухих дат. Він бачив у минулому не просто факти, а живі нитки, що пов’язують покоління.
Паралельно з навчанням Стецюк уже в 2003 році почав працювати вчителем історії в спеціалізованій загальноосвітній школі № 5 Кам’янця-Подільського. Ці шість років стали для нього школою педагогічної майстерності, де він навчався пояснювати складні історичні процеси так, щоб вони зачіпали серця підлітків.
Науковий доробок: від земств до імперської армії
У квітні 2009 року Вадим Стецюк успішно захистив кандидатську дисертацію в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича. Тема «Земства Правобережної України в період Української національно-демократичної революції 1917–1920 рр.» стала справжнім проривом. Земства – це органи місцевого самоврядування Російської імперії, створені в 1864 році, які на Поділлі й Волині опікувалися освітою, медициною, дорогами та культурою. Під час революції вони трансформувалися в інструменти українського державотворення, і саме цей процес Стецюк розкрив детально, показавши, як місцеві ініціативи допомагали будувати нову Україну навіть у хаосі війни та змін влади.
Його монографія «Земства Поділля в добу Української революції 1917–1920 рр.», написана спільно з О. М. Завальнюком і видана в 2009 році видавництвом «Аксіома», досі залишається ключовим джерелом для дослідників. Вадим не просто описував події – він аналізував, як земські бюджети формувалися, як культурно-просвітницька діяльність земств надихала національне відродження, і як ці структури виживали в умовах більшовицького наступу. Такий підхід заповнював прогалини в українській історіографії, де локальні історії часто відходили на другий план.
З 2018 по 2020 рік Стецюк працював над докторською дисертацією про роль імперської армії в суспільних трансформаціях Правобережної України 1874–1914 років. Ця тема дозволяла показати, як військові реформи вплинули на повсякденне життя селян, містян і інтелігенції. Він вивчав, як присутність армії змінювала економіку, культуру та соціальні відносини в регіоні, що межував з Австро-Угорщиною. На жаль, повномасштабна війна перервала цю роботу, але вже опубліковані статті з цієї тематики демонструють глибину аналізу.
Загалом Вадим Стецюк став автором понад 120 наукових публікацій. Серед них – співаторство в книзі «Минуле і сучасне Кам’янця-Подільського» (2007) разом з О. Завальнюком та О. Комарніцьким, де історичні нариси про політиків, військових і діячів культури оживають на сторінках. Ще одна важлива робота – «Факультет української філології та журналістики Кам’янець-Подільського національного університету» (2008), написана з Ю. Маркітантовим. Ці праці не лише фіксували факти, а й творили живий портрет регіону.
| Рік | Ключова подія | Значення |
|---|---|---|
| 2003 | Закінчення університету та початок викладацької роботи | Початок кар’єри вчителя історії |
| 2009 | Захист кандидатської дисертації | Ключовий внесок у вивчення земств революційного періоду |
| 2012 | Присвоєння звання доцента | Визнання наукових і педагогічних здобутків |
| 2018–2020 | Робота над докторською | Глибоке дослідження імперської армії на Поділлі |
| 2022 | Загибель на фронті | Героїчна жертва за Україну |
Дані таблиці базуються на матеріалах Вікіпедії та Історичної правди.
Викладацька діяльність і музейна робота
З вересня 2006 року Вадим Стецюк працював на кафедрі історії України Кам’янець-Подільського національного університету – спочатку асистентом, потім старшим викладачем, а з 2012 року доцентом. Його лекції перетворювалися на справжні подорожі в часі. Студенти згадували, як він умів поєднувати строгий науковий аналіз із живими історіями, що робили минуле близьким і зрозумілим. Навіть викладачі інших факультетів приходили послухати його.
Паралельно він був провідним науковим співробітником Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника. Як екскурсовод Вадим водив групи фортецею та старим містом, розповідаючи про вірменські храми, польські замки та єврейські квартали. Його інтерес до багатонаціональної історії Поділля зробив його членом Української асоціації юдаїки. Разом із наставником Йохананом Петровським-Штерном він планував конференцію про спільну історію вірменських, єврейських, польських і українських громад Кам’янця – мрія, що залишилася нереалізованою.
Викладацька робота для нього була не просто професією, а способом передати любов до рідного краю. Він виховував у студентів критичне мислення, вміння аналізувати джерела і повагу до минулого, яке формує сьогодення.
Особистість, яка зачаровувала
Колеги та учні описували Вадима Стецюка як порядну, сором’язливу, але водночас дотепну людину неабиякої фізичної сили. Він говорив мало й тихо, проте завжди влучно. «Порядна, сором’язлива, дотепна людина неабиякої фізичної сили», – так згадував його Йоханан Петровський-Штерн. Ця характеристика ідеально пасувала історику, який поєднував інтелект із скромністю й внутрішньою силою.
Він був комунікабельним, толерантним і глибоко патріотичним. Дружина та маленький син залишалися для нього головною опорою. Навіть у найскладніші моменти Вадим знаходив час для родини й друзів. Його гумор і теплота робили спілкування з ним приємним і корисним для всіх навколо.
Військовий шлях і героїчна жертва
З перших днів повномасштабного російського вторгнення 2022 року Вадим Стецюк став до лав Збройних сил України. Для нього, історика, який вивчав війни й революції, цей крок був природним продовженням патріотизму. Він служив самовіддано, продовжуючи навіть на фронті ділитися знаннями – зустрічав студентів на блокпостах і розмовляв про історію.
28 листопада 2022 року Вадим загинув під час виконання бойового завдання. Звістка про його смерть сколихнула весь університет і музейне товариство. Прощання відбулося 1 грудня в Кам’янці-Подільському. Йоханан Петровський-Штерн написав: «Не для того ми збиралися влітку 2014 року вивчати єврейську історію Східної Європи…» Ці слова передають біль втрати.
Спадщина, що живе в серцях і працях
Після загибелі Вадима Стецюка його ім’я стало символом героїзму українських інтелектуалів. Студенти продовжують цитувати його роботи, а колеги розвивають теми, які він започаткував. Його дослідження земств і ролі армії в суспільстві набувають нового звучання в умовах сучасної війни – адже вони показують, як локальні спільноти вистоюють у часи випробувань.
Вадим залишив по собі не тільки науковий доробок, а й натхнення для цілого покоління. Його лекції, екскурсії та статті продовжують жити в душах тих, хто вивчає історію Поділля. У Кам’янці-Подільському його пам’ятають як людину, яка поєднувала минуле з майбутнім, а науку – з щирим служінням Батьківщині.
Його історія нагадує, що справжні герої не зникають – вони залишаються в книгах, спогадах і в тому, як ми сьогодні захищаємо Україну. Вадим Стецюк став частиною тієї великої історії, яку сам так любив вивчати.
About the Author
