Гарячий березень 2023-го приніс у стіни Верховної Ради документ, який миттєво розколов суспільство на два табори. Зареєстрований під номером 9071 законопроект про забезпечення гідного рівня оплати праці захисників Вітчизни став прямою відповіддю на скандальне рішення Кабміну урізати щомісячну надбавку у 30 000 грн для тих військових, хто не перебуває безпосередньо на лінії бойового зіткнення. Документ підписала ціла група народних депутатів на чолі з Дмитром Разумковим, і за лічені дні він перетворився на справжній політичний маркер.
Підтримуєш військових — голосуєш, не підтримуєш — шукаєш виправдання. За цим папером стоять долі сотень тисяч людей у формі, родин, які чекають на достойну виплату, та обороноздатність держави, що тримається не лише на снарядах, а й на мотивації тих, хто їх носить. Тема грошового забезпечення стала пробним каменем для всієї парламентської коаліції.
Нижче розбираємо все: хронологію подій, суть змін, фінансову арифметику, реакцію Міноборони, паралельні законодавчі ініціативи 2024–2026 років та практичні наслідки для військовослужбовців, поліцейських і рятувальників. А також пояснимо, чому документ зі статусом “так і не ухвалений у цілому” реально вплинув на українське законодавство.
Передісторія: чому скасування надбавки спричинило обурення
8 березня 2022 року, коли російські колони ще рухалися на Київ, Кабінет Міністрів ухвалив постанову про додаткову винагороду військовим у розмірі 30 000 грн щомісячно. Її отримували бійці Збройних сил, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ГУР Міноборони, Нацгвардії та Держприкордонслужби — незалежно від того, де саме вони служили: у Бахмуті, на полігоні в Рівненській області чи в штабі під Львовом. Логіка була проста: війна — це системне явище, і кожен у формі ризикує життям, незалежно від координат на карті.
Усе різко змінилося з 1 лютого 2023 року. Уряд переписав правила: тепер розмір надбавки залежить від району служби, складності та специфіки бойових чи спеціальних завдань. Для тих, хто на лінії зіткнення, виплата могла зрости до 100 000 грн, а ось тиловики, інструктори, водії, медики, зв’язківці фактично втратили свої 30 тисяч. Хтось отримав замість них надбавку в 7 тисяч — і це сприйняли як насмішку над реальною роботою людей у формі.
Реакція в армії була миттєвою та емоційною. Військові, їхні дружини, волонтери писали у соцмережах гнівні дописи, бо люди не розуміли логіки: ти зголосився служити під час повномасштабної війни, ти у формі цілодобово, ти не можеш звільнитися — а тобі ріжуть платню. Зростала і соціальна напруга у тилу: родини мобілізованих рахували кожну копійку, і несподіване скорочення доходу одразу на 20+ тисяч стало для багатьох справжнім ударом. Саме на цьому тлі й народилася ідея законопроекту 9071.
Що саме передбачає законопроект 9071
2 березня 2023 року в парламенті офіційно зареєстрували проект закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гідного рівня оплати праці осіб, які виконують обов’язок із захисту Вітчизни. Авторами стали Дмитро Разумков, Аліна Загоруйко, Іван Юнаков, Оксана Дмитрієва, Василь Мокан, Ольга Саладуха та ще близько півтора десятка нардепів із різних фракцій — рідкісний випадок справді міжфракційної ініціативи у нинішньому скликанні.
Серцевина документа — повернення щомісячної додаткової винагороди у 30 000 грн усім військовослужбовцям без винятку (крім курсантів) на період дії воєнного стану. Для тих, хто бере безпосередню участь у бойових діях, у тому числі на тимчасово окупованій території чи в “сірій зоні” між позиціями Сил оборони та військ держави-агресора, передбачається підвищена виплата — до 100 000 грн на місяць пропорційно до часу участі в заходах. Ті самі правила автори пропонують поширити на осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, а також на поліцейських, які теж нерідко працюють у прифронтових громадах.
Ключова логіка ініціативи Разумкова й колег — це принцип рівності в умовах війни: якщо держава оголосила воєнний стан, то кожна людина у військовому строї виконує службу під ризиком, а не лише ті, хто стоїть в окопі під Покровськом чи Куп’янськом. Удар по ремонтній базі, обстріл логістичного хабу або диверсія в тиловому місті стирають межу між фронтом і тилом.
Окремий блок змін у 9071 стосувався соціальних гарантій. Документ підкреслював важливість збереження стабільних виплат для родин, адже несподіване скорочення доходу веде не лише до фінансових проблем, а й до зниження мотивації служити далі. Психологічний аспект тут не менш важливий за бюджетний.
Як планували фінансувати: “стеля” зарплат для топпосадовців
Питання “де взяти гроші” є вічним болем будь-якого популярного законопроекту. Автори 9071 запропонували елегантне, хоч і дискусійне рішення — встановити верхню планку грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ на рівні десяти мінімальних зарплат, встановлених на 1 січня 2023 року. У перерахунку це давало приблизно 67 000 грн на місяць для топчиновників.
Обмеження мало торкнутися народних депутатів, членів Кабміну, співробітників Національного банку, прокурорів, керівників державних підприємств. Ідея була зрозумілою кожному виборцю: чиновник у Києві у м’якому кріслі не може заробляти стільки ж, скільки коштує утримання цілої роти на фронті. Сам Разумков пізніше у блозі на “Українській правді” пояснював, що це “нормальна оплата для них в умовах повномасштабної війни”. Утім, опоненти швидко вказали, що економія від такої “стелі” покриває лише крапельку у морі реальних видатків.
| Категорія | До 1 лютого 2023 | Після 1 лютого 2023 | За законопроектом 9071 |
|---|---|---|---|
| Військові на передовій | 30 000 грн | до 100 000 грн | до 100 000 грн |
| Військові у тилу | 30 000 грн | близько 7 000 грн | 30 000 грн |
| Поліцейські, рятувальники | за посадою | за посадою | 30 000 грн |
| Топпосадовці (“стеля”) | без обмежень | без обмежень | близько 67 000 грн |
Дані сформовано на основі тексту законопроекту й супровідних документів на офіційному сайті Верховної Ради та пояснень нардепів у відкритих джерелах.
Доля документа в парламенті: чому 9071 фактично завис
Попри гучний старт, законопроект 9071 не пройшов класичним шляхом — голосування у першому читанні, потім у другому, підпис президента. Документ потрапив під розгляд профільного комітету, отримав численні зауваження від Головного науково-експертного управління та управління з питань європейської інтеграції Апарату Верховної Ради. Його включили до порядку денного 9 сесії 9 скликання, проте безпосередньо в сесійній залі ініціатива так і не була ухвалена в цілому.
Сам Разумков відверто писав у блозі на “Українській правді”, що документ блокується керівництвом парламенту та монобільшістю. Тому команда “Розумної політики” пішла обхідним маневром: внесла правку №48 до іншого, “технічного” законопроекту №8312. Саме ця правка передбачала повернення виплат у 30 000 грн військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, строковикам і поліцейським — фактично переносила суть 9071 у тіло іншого закону.
10 квітня 2023 року Верховна Рада ухвалила законопроект №8312 у цілому: 277 голосів “за”, сама правка отримала 254 голоси. Формально це не було ухваленням 9071, але по суті частина його ідей просочилася у законодавство. Однак, як одразу зауважив нардеп Ярослав Железняк, реальне відновлення виплат потребувало змін до Держбюджету, а Данило Гетманцев як голова фінкомітету наголошував: грошей у казні на повноцінне повернення 30 тисяч усім, без перекроювання бюджету, не вистачить. За його словами, поправка передбачала видатки на 154 мільярди грн, тоді як скорочення зарплат держслужбовцям давало економію лише близько 2,5 мільярда — диспропорція колосальна.
Реакція військових, експертів та влади
В армії законопроект сприйняли тепло — це був чи не перший випадок, коли парламент так гучно зреагував на біль рядового складу. Військовослужбовці масово підписували електронну петицію на сайті президента з вимогою визнати 9071 невідкладним відповідно до статті 93 Конституції. У текстах звернень лунало те, що часто не чути з трибун: гідна оплата праці захисника не може бути нижчою за середню по країні, а сама влада повинна публічно показати повагу до людей у формі через конкретні гривні, а не лише через гарні слова.
Експерти ж розділилися на два умовні табори. Одні наголошували, що повернення фіксованих 30 тисяч усім — це справедливість і психологічна стабільність для людей у формі, а ще — потужний мотиватор для нових мобілізованих, які бачать, що держава цінує службу не за географією. Інші заперечували: системна оплата за принципом “ризик-завдання-результат” мотивує сильніше, ніж зрівнялівка, а гроші, заощаджені на тиловиках, мають іти на зброю, дрони, БК. Економісти на кшталт Сергія Фурси відкрито казали в ефірах національного телемарафону, що цих грошей просто немає де взяти без різкого перекроювання видатків.
Кабінет Міністрів і Міноборони офіційно зайняли стриману позицію: повернення фіксованої винагороди можливе, якщо знайдеться фінансове джерело. Це фактично стало формулою затягування — поки джерела немає, повноцінного відновлення немає теж. Гетманцев публічно просив автора поправки надати конкретні розрахунки, а не лише гасла.
Що відбулося далі: законопроекти 2024–2026 років
Історія 9071 не закінчилася весною 2023-го. Вона мала продовження. 15 травня 2025 року група народних депутатів від різних фракцій зареєструвала новий законопроект №13296, який значною мірою повторює та доопрацьовує ідеї 9071: виплата 30 000 грн усім військовим за воєнний стан, урівняння мобілізованих і контрактників у правах щодо компенсації за найм житла, підйомних виплат при переїзді на нове місце служби та добових при відрядженнях. Якщо 9071 був “пілотним” варіантом, то 13296 — це його доопрацьована версія з урахуванням досвіду останніх років війни.
Тобто запит, який сформулював 9071, не зник — він трансформувався в нові ініціативи. У 2026 році тема грошового забезпечення військових залишається однією з найгостріших у парламенті, особливо в контексті бюджетного процесу та боротьби за нові кошти на сектор безпеки і оборони. Парламентські обговорення регулярно повертаються до питання справедливості виплат, і саме 9071 продовжує бути своєрідним “нульовим кілометром” цієї дискусії.
Найголовніший підсумок історії з 9071: документ, який формально так і не став законом, реально вплинув на законодавчий ландшафт — частина його норм увійшла до закону через правку 48 до проекту 8312, а сама ідея “30 тисяч усім під час воєнного стану” перетворилася на сталий політичний бренд, з яким працюють нардепи різних скликань.
Практичне значення для військовослужбовця сьогодні
Якщо ви військовослужбовець, поліцейський або рятувальник і шукаєте, де у платіжній відомості “ваші 30 тисяч”, варто розуміти структуру нинішнього грошового забезпечення. Воно складається з кількох частин: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки за вислугу років, спеціальні надбавки за умови служби, а також додаткова винагорода за виконання бойових чи спеціальних завдань. Саме остання частина і є тією самою “доплатою за воєнний стан”, навколо якої точилися найгарячіші суперечки.
На які моменти варто звернути увагу:
- Розмір додаткової винагороди безпосередньо залежить від наказу командира військової частини, рапортів про участь у бойових заходах та підтверджених документів про перебування у відповідних районах.
- Зміна району виконання завдань або характеру служби (наприклад, переведення з бойового підрозділу до тилового) може суттєво вплинути на розмір виплати в наступному місяці.
- Поточні розміри й порядок виплат регулюються постановами Кабміну, які періодично змінюються, тому варто стежити за актуальними нормативними актами через офіційні джерела військової частини.
- За детальною інформацією щодо власних виплат варто звертатися до фінансової частини військової частини, командира підрозділу або до юриста, який спеціалізується на військовому праві.
- Електронні петиції, депутатські звернення та публічні запити залишаються легальними інструментами впливу на формування грошової політики держави щодо військовослужбовців.
Усе перелічене вище — це не просто бухгалтерські нюанси, а реальна грошова безпека родин. Затримка або неправильне нарахування виплат — це ризик, який треба контролювати самостійно: уважно читати розрахункові листи, зберігати копії наказів, у разі сумнівів — звертатися до правозахисних організацій, військового омбудсмена або спеціалізованих юридичних центрів, які працюють pro bono з військовими справами.
Чому історія 9071 важлива поза військовою темою
Кейс 9071 — це класичний приклад того, як в умовах воєнного стану працює (і не працює) український парламентаризм. Документ показав кілька важливих речей: справжню вагу депутатських об’єднань поза монобільшістю, обмеженість бюджетних ресурсів навіть для популярних ініціатив, силу електронних петицій як інструменту тиску та винахідливість парламентських юристів у спробі провести ідею через “технічні” законопроекти на кшталт 8312. Це також яскравий приклад того, як популізм і реальна політика йдуть поруч: гарне гасло “30 тисяч кожному військовому” зрозуміле всім, а от де взяти 150+ мільярдів — питання набагато складніше.
Для виборця ця історія — нагода придивитися, хто з нардепів реально борався за виплати військовим, а хто лише фотографувався на тлі прапорів. Імена авторів 9071 та результати поіменних голосувань за поправку 48 до законопроекту 8312 досі доступні на офіційному сайті Верховної Ради, і кожен може зайти й перевірити позицію свого депутата округу чи фракції. Це особливо корисно перед майбутніми виборами, які рано чи пізно відбудуться.
Окремий урок — про роль громадянського суспільства. Без шквалу публікацій, петицій, ефірів, дописів волонтерів і самих військових документ міг би тихо зникнути серед сотень інших нерозглянутих проектів. Натомість він став інформаційним приводом, який тиснув на владу місяцями.
Законопроект 9071 — це не просто папірець із номером. Це маркер ставлення держави до власних захисників у найважчий час: чи готова вона платити, чи готова шукати джерела, чи готова чути голоси з фронту. І хоча сам документ так і не став повноцінним законом, він заклав планку очікувань, нижче якої українському парламенту вже соромно опускатися — і це теж результат, який вартує більше за будь-який підпис на бланку.
About the Author
