Указ про введення воєнного стану

О 5:30 ранку 24 лютого 2022 року Україна прокинулася в новій правовій реальності. Президент Володимир Зеленський підписав документ, який змінив усе — Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Цей акт став юридичним відображенням повномасштабної агресії російської федерації та водночас потужним інструментом захисту державності.

За чотири роки документ зазнав численних продовжень, став основою для тисяч підзаконних актів і змінив життя кожного українця — від мобілізаційних обмежень до особливостей трудових відносин. Воєнний стан перестав бути абстрактною юридичною категорією і перетворився на щоденну реальність, яка визначає правила гри в економіці, обороні, соціальній сфері.

Розглянемо ключові аспекти указу про введення воєнного стану: правову основу, процедуру прийняття, перелік обмежень, історію продовжень і практичні наслідки для громадян та бізнесу. Особлива увага — актуальним даним станом на травень 2026 року.

Воєнний стан — це особливий правовий режим, що запроваджується у випадку збройної агресії проти України або реальної загрози нападу. Його суть — у тимчасовому розширенні повноважень військового командування та органів влади з одночасним обмеженням окремих конституційних прав громадян. Це не «скасування демократії», а гнучкий механізм мобілізації державних ресурсів на оборону.

Правова основа документа спирається на Конституцію України, Закон «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12 травня 2015 року та сам указ Президента, обов’язково затверджений парламентом. Без затвердження Верховною Радою указ не набирає чинності — це принципова запобіжна норма проти узурпації влади.

Процедура виглядає так: Рада національної безпеки і оборони готує пропозицію, Президент видає указ, Верховна Рада протягом двох діб збирається без скликання і ухвалює відповідний закон про затвердження. Документ негайно оголошується через медіа, а Міністерство закордонних справ повідомляє Генерального секретаря ООН про відхилення від зобов’язань за Міжнародним пактом про громадянські та політичні права.

Базовий документ, який є точкою відліку для всіх подальших продовжень, — Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022. Він запровадив воєнний стан з 5:30 ранку строком на 30 діб у зв’язку з військовою агресією російської федерації. Верховна Рада затвердила указ того самого дня — 300 голосами «за», ухваливши Закон № 2102-IX.

Структура указу №64/2022 містить вісім пунктів. Перший фіксує сам факт введення режиму, другий покладає на військове командування реалізацію оборонних заходів, третій формулює перелік обмежень конституційних прав. Окремими пунктами регулюються повноваження обласних адміністрацій, дії МЗС, обов’язки Кабінету Міністрів щодо невідкладного запуску плану заходів правового режиму.

#f4f1e8; padding: 10px; border-left: 4px solid #c9a961;”>Указ № 64/2022 — це не одноразовий документ, а правова основа, яку парламент послідовно продовжує. Кожен новий указ Президента про продовження вносить «часткову зміну статті 1» базового акта, не створюючи нової правової конструкції.

Особливість української моделі — багаторівневий контроль. Президент пропонує, парламент затверджує, МЗС нотифікує міжнародну спільноту. Така архітектура унеможливлює одноосібні рішення і забезпечує легітимність обмежень як усередині країни, так і за кордоном.

Указ №64/2022 прямо називає статті Конституції, права за якими можуть тимчасово обмежуватися: 30–34, 38, 39, 41–44 та 53. Це недоторканність житла, таємниця листування, право на приватність, свобода пересування, свобода мирних зібрань, право власності, право на підприємницьку діяльність, право на працю, страйк і освіту. Звучить тривожно, але йдеться саме про можливість, а не автоматичне обмеження.

Водночас закон чітко окреслює «червоні лінії». Стаття 20 Закону № 389-VIII прямо забороняє в умовах воєнного стану обмежувати права, передбачені частиною другою статті 64 Конституції: право на життя, на повагу до гідності, на свободу від тортур, на справедливий суд, право на правову допомогу. Це непорушні гарантії, які діють завжди.

Військове командування разом із військовими адміністраціями може запроваджувати конкретні заходи: посилену охорону критичних об’єктів, трудову повинність, евакуацію населення, особливий режим пересування, заборону мирних зібрань, інтернування іноземних громадян держави-агресора. Кожне обмеження має бути пропорційним і мати чіткий строк дії.

З 24 лютого 2022 року воєнний стан жодного разу не припинявся — парламент послідовно його продовжує. Кожне голосування — окрема політична подія, що супроводжується пропозицією РНБО, указом Президента і ратифікаційним законом. Останнє, дев’ятнадцяте за рахунком, відбулося 28 квітня 2026 року.

Джерела даних: офіційний портал Верховної Ради України, інтернет-представництво Президента України.

Поточна редакція передбачає, що воєнний стан діє до 5:30 ранку 2 серпня 2026 року на підставі Указу № 342/2026 від 27 квітня 2026 року, затвердженого Верховною Радою 28 квітня. За цей самий пакет проголосували 315 народних депутатів. Паралельно продовжується загальна мобілізація — окремим Указом № 343/2026.

Цікавий факт: перші продовження були короткими (30 діб), що відображало невизначеність початку повномасштабної війни. Починаючи з травня 2022 року парламент перейшов на 90-денний цикл — це оптимальний баланс між парламентським контролем і адміністративною ефективністю.

Указ про введення воєнного стану трансформував десятки сфер повсякденного життя. Найвідчутніше — заборона виїзду чоловіків призовного віку за кордон, комендантська година в окремих регіонах, обмеження продажу алкоголю у певні години, цифрові пропускні системи на блокпостах. Деякі заходи стали настільки звичними, що ми вже забули життя без них.

Економіка теж відчула вплив. Введення особливого режиму роботи для критичної інфраструктури, мораторій на перевірки бізнесу в перші місяці війни, спрощені правила найму та звільнення, можливість укладати трудові договори в усній формі — усе це частина правового режиму. Кадрова сфера отримала окремі регуляторні рамки, що поєднують гнучкість з обов’язковим веденням військового обліку.

#f4f1e8; padding: 10px; border-left: 4px solid #c9a961;”>Воєнний стан не означає «правового хаосу». Навпаки, він створює чітку правову рамку для ситуацій, які мирне законодавство просто не передбачає. Без указу №64/2022 неможливими були б ні мобілізація, ні бронювання працівників, ні особливі режими роботи підприємств.

Окремий блок — соціальні гарантії. Військовослужбовці отримали підвищені виплати, родини загиблих — спеціальні допомоги, внутрішньо переміщені особи — комплексну підтримку. Усе це регулюється підзаконними актами, які формально базуються на правовому режимі воєнного стану.

Для підприємців указ запровадив принципово нові правила. З одного боку, з’явилися обмеження: можливість трудової повинності, посилена охорона стратегічних об’єктів, ризик реквізиції майна для потреб оборони з подальшою компенсацією. З іншого — низка послаблень: спрощений документообіг, дистанційні форми роботи, гнучкі трудові відносини.

Окремо варто згадати бронювання — механізм, за яким підприємства критичної інфраструктури можуть закріпити частину працівників від мобілізації. Це не «купівля свободи», а інструмент збереження економічної стійкості, без якої оборона неможлива. Норма бронювання — від 50% до 100% військовозобов’язаних залежно від галузі.

Указ № 64/2022 формально оформив відхилення України від низки зобов’язань за Міжнародним пактом про громадянські та політичні права і Європейською конвенцією з прав людини. Юридично це називається дерогацією — тимчасовим відступом від міжнародних стандартів у виняткових обставинах, які прямо передбачені самими договорами.

Україна виконала всі процедурні вимоги: нотифікувала Генерального секретаря ООН і Генерального секретаря Ради Європи, чітко вказала, які саме права обмежуються, і обґрунтувала причини. Це принципово важлива деталь — без правильної дерогації будь-яке обмеження прав потенційно оскаржувалося б у Європейському суді з прав людини.

Цікаво, що окремі права не підлягають дерогації за жодних обставин: право на життя, заборона тортур, заборона рабства, принцип «немає покарання без закону». Українське законодавство дзеркально відтворює цей міжнародний стандарт у статті 64 Конституції та статті 20 Закону № 389-VIII.

Скасування воєнного стану можливе у двох сценаріях: автоматичне припинення після закінчення строку, на який його було введено (якщо парламент не продовжить), або дострокове скасування указом Президента у разі усунення загрози. Обидва механізми передбачені статтею 7 Закону № 389-VIII.

Скасування воєнного стану запустить ланцюгову реакцію: відновляться вибори, повноцінно запрацюють всі конституційні права, демобілізують військовозобов’язаних, відкриють кордони для виїзду чоловіків, скасують комендантські години, відновлять стандартні трудові правила. Перехід буде поступовим — низка норм передбачає «постмілітарний» період адаптації.

#f4f1e8; padding: 10px; border-left: 4px solid #c9a961;”>Юридично воєнний стан скасовується одним документом, але його наслідки розтягнуться на роки. Реформи трудового законодавства, демобілізаційні процедури, відновлення зруйнованого — все це потребуватиме окремих правових рамок.

Указ про введення воєнного стану в Україні — не просто аркуш паперу з печаткою. Це жива правова конструкція, що адаптується до реальності, відображає волю парламенту й народу до спротиву, і водночас слугує запобіжником від зловживань. Кожні 90 днів парламент підтверджує: правовий режим залишається необхідним, бо війна триває. І саме в цій повторюваності продовжень — суворій, послідовній, передбачуваній — проявляється сила української демократії, яка не зламалася навіть під ракетними ударами.

About the Author

admin

Administrator

Visit Website View All Posts